Успіх будь-якої
діяльності залежить не лише від здібностей і знань, а й від мотивації, тобто
від прагнень самостверджуватися, досягати високих результатів. Адже чим вищий
рівень мотивації, чим більше чинників спонукають учня до діяльності, тим
більших результатів вона може досягти.
Мотивація
навчальної діяльності учнів – це окремий етап
уроку, проте її треба здійснювати на кожному з етапів різними способами –
залежно від дидактичної мети й типу уроку.
Основними
способами формування мотивації під час навчання є:
o повідомлення
учням теоретичної значущості навчального матеріалу;
o практичне
спрямування знань та можливість їх застосування у повсякденному житті;
o створення
проблемних ситуацій;
o створення
ситуації успіху;
До
важливих засобів формування в учнів мотивів і пізнавальних інтересів
належать:
ü чітка
організація процесу навчання;
ü авторитет
педагога;
ü стиль
спілкування;
ü самостійна
пізнавальна діяльність учнів.
Методи
стимулювання інтересу до учіння:
·
створення ситуацій
пізнавальної новизни;
·
створення ситуацій
емоційно-ціннісних переживань;
·
створення ситуації
зацікавленості;
·
метод здивування;
·
опора на життєвий
досвід учнів;
·
навчальні дискусії;
·
пізнавальні ігри.
Учень на уроці
повинен бути налаштований на ефективний процес пізнання, відчувати особисту
зацікавленість в ньому, розуміти, що й навіщо він виконуватиме. Без виникнення
цих мотивів навчальна діяльність не може принести позитивний результат. Щоб
досягти необхідного результату, можна використовувати різноманітні прийоми
пізнавальних мотивів:
бесіда (у вступному
слові педагог окреслює коло питань, які розглядатимуться на уроці);
створення проблемної
ситуації (питання, демонстрація експерименту, або пропонування увазі учнів
логічної суперечності);
використання прийому
«Дивуй» (педагог наводить дивні факти або майже неправдоподібні історії);
використання творчих
завдань (складання кросвордів, загадок, віршів, сенканів);
використання під час
уроку художньої та наукової літератури;